27 СІЧНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
Інформаційна хвилинка
Це страшне і нелюдське явище, яке
відбувалося в період 1933-1945-х років і отримало назву - Голокост, що
призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також
незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і
фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в
фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
Міжнародний день пам’яті жертв
Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні
Генеральною Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року.
У цей день, День скорботи і
пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому
болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але
нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо
пам’ятати...
Символом Голокосту в Україні став
розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному
Яру (м. Київ). Загальна кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в
1,8 млн. чол. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського
населення. Це було складовою частиною трагедії Голокосту. Бабин Яр – один з
найбільших у Києві ярів…
Саме ця місцевість
вважається першим місцем тотального знищення єврейського населення, першою
спробою «остаточного вирішення єврейського питання». Чверть жителів міста на
момент початку війни становили євреї. За переписом населення 1939 р. у Києві
проживало 846,7 тисячі жителів, зокрема українців — 53,2%, євреїв – 25,5%,
росіян - 16,5%
Акцію знищення єврейського
населення організували блискавично й фундаментально. 26 вересня 1941 р.
відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського
населення міста. Визначили місце розстрілу — Бабин Яр, один з найбільших на
території Києва ярів (завдовжки — 2,5 км, завглибшки — від 10 до 50 метрів), де
можна було б заховати тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи,
поряд — залізнична станція Лук'янівка-товарна, що давало змогу створити
враження у приречених переїзду на нове місце проживання.
Був розроблений маршрут,
визначено місце збору осіб єврейської національності Для проведення операції
виділили й виконавців розстрілів, забезпечених зброєю та боєприпасами.
Надійно оточили великий район, що
прилягав до Бабиного Яру, аби в місті не довідалися про страти. Були вжиті
необхідні заходи для забезпечення транспортом і достатньою кількістю людей, які
б зібрали, пересортували й вивезли цінності, гроші, речі, продукти. Підібрано
місця їх збереження і забезпечено охорону. Містом поширили дезінформацію —
поповзли чутки про переселення євреїв. Був вигаданий і привід: це вибухи й
пожежі в центрі міста, від яких постраждало три кілометри найкрасивіших вулиць
(940 будинків), зокрема й увесь Хрещатик.
Близько двох тисяч оголошень
українською, російською та німецькою мовами з’явилось на вулицях Києва 28
вересня 1941 р. Підпису не було. Пояснень також. Мешканці міста могли отримати
інформацію тільки з тексту: «Взяти з собою документи, гроші, коштовності, а
також теплу білизну та інше». «Будуть кудись перевозити», - вважали всі. «Хто
не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний». Отже «хто
підпорядкується, розстріляний не буде», думали євреї Києва. І люди пішли…
З раннього ранку 29 вересня 1941
р. через усе місто йшли десятки тисяч євреїв. Люди несли валізи й вузли, везли
хворих і літніх родичів. Родичі й друзі проводжали їх, не підозрюючи про
майбутню трагедію. Деякі з них дійшли до Бабиного Яру, звідки вже оточення
нікого не випускало. Ті з них, хто не зумів переконати карателів, що він не є
євреєм, загинули. Поліцейські змушували здати документи, коштовні речі й
роздягнутися. Потім приречених групами підводили до краю глибокого обриву і
змушували стати до нього спиною. Із протилежного боку Яру строчив кулемет.
Поранених добивали з автоматів.
Голокост – трагедія, злочин проти
людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів
доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди
опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія
українських євреїв була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у
роки світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти
вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи.
Голокост нам треба пам’ятати,
Адже пам'ять – то є наша
совість.
Помилок таких не допускати,
Не писати геноциду повість.
Процвітай і слався, Україно мила!
Кращого життя ти, вірю, гідна,
В об’єднанні й мирі наша сила!
А вона нам зараз так потрібна!
