Усе навколо завмирає,

Коли вдягаю вишиванку.

Лиш серце радісно палає,

Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,

Немов в любові признаюся

Своїй країні ніжно й палко,

 Вдягну і Господу молюся.

За мир та спокій в Україні!

Щоб вишивані візерунки

У долю кожної родини

Внесли приємні подарунки!

День Європи

Україна розташована в європейській частині Євразії, тобто є частиною Європи. Українські діти мають величезне бажання разом з європейськими однолітками будувати своє майбутнє і майбутнє нашої рідної України. Вони хочуть відкривати для себе Європу і пізнавати європейські цінності.

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. 

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.

Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».

Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси проти керівників/очільників партійних та державних осередків у 1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва.

Великий терор згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського  керівництва. 17 листопада 1938 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців Великого терору.

15 травня - Міжнародний день сім’ї. Це свято започаткувала ООН у 1993 році.

Сім’я - основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

З Днем сім’ї!!!

8 травня - День пам’яті та примирення. Цей день - є днем жалоби за всіма загиблими під час Другої світової війни та покликаний бути нагадуванням втрат та жахіть війни. 9 Травня – день смутку і печалі.

 Пам'ять. Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'яті наших дідів, батьків ,пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна присвячується.

Доки світанками сонце встає,

А на калині зозуля кує – 

Пам’ять людська не забуде повік

Мук закатованих, попелу крик.

Там, де кривавий пройшов душогуб,

Свідком лишився опалений дуб.

Чорний, як лихо. І жахом пропах.

Навіть боїться гніздитися птах.

Віти – мов горе заламаних рук.

Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!

Нехай же мирно променіє путь,

Для тих, хто наших мук не забува!

Коли не спить далекий небосхил

І стелиться туманом сивина,

І голос чути із могил:

«Хай буде тричі проклята війна!»

Війна...

Війна...

Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.

Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей. 

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель  України того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Вікопомна неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

  Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони –святиня нашої пам’яті.
  І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
 Пекуча й терпка, як сльоза.
 Як подвиг полеглих,
 Хвилина мовчання –
 В ній наша любов і гроза.

Схилимо голови перед пам’яттю рідної землі. Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання .

КІРОВОГРАДЩИНА У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

КІРОВОГРАДЩИНА У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

·        22 червня розпочалась Велика Вітчизняна війна. Першого місяця пішли на фронт тисячі чоловіків. їх робочі місця зайняли жінки і діти. Лише з 22 червня по 20 липня на підприємства і в установи області прийшло працювати 2066 жінок. Кіровоградські заводи "Червона зірка", "Профінтерн" і інші розпочали випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки. 24 червня під госпіталь було переобладнано приміщення педінституту. 25 червня облвиконком зобов'язав місцеву владу організувати охорону врожаю. У перший тиждень війни 546 жінок перейшли працювати трактористами і комбайнерами. У другій половині липня війська Червоної Армії вели оборонні бої на території Кіровоградщини. У ряді місць їм вдалося на певний час зупинити ворога. Особливо кровопролитними були бої 6-ої і 12-ої армій на заході області.

·        У Кіровограді, Олександрії, Павлиші, Адабаші, Терновій Балці окупанти створили табори для військовополонених. Розпочались масові розстріли  комуністів і комсомольців, працівників радянських органів. 

·        Три дні тривали бої за Кіровоград. 8 січня обласний центр визволили війська 2-го Українського фронту.

Україна зазнала надзвичайних втрат внаслідок війни.

Україна зазнала надзвичайних втрат внаслідок війни.

·         Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу. До 5 млн жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) становили 8-10 млн осіб. 

·        Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони- святиня нашої пам’яті . Сьогодні ми віддаємо данину  пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Червоний мак

Червоний мак

·        Символ  Дня пам’яті та примирення  – червоний мак та гасло – “1939-1945. Ніколи знову”. 

·        І розквітають біля сердець жителів планети мальовничі червоні маки символ пам’яті і скорботи. Краплинки живої солдатської крові, що за легендою розквітають на місці самих запеклих кровавих боїв, де полягли бійці, боронивши рідний край.

·        Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну

·         Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.           

День Перемоги

День Перемоги

День 9 травня 1945 року знає весь світ. Ми йшли до тебе, Перемого, довгі роки. І коли прийшли — були вражені. Тихо! Як тихо стало на землі! Лише співають  солов’ї, та проростає крізь руїни трава. Швидше додому! Прощавайте ті, хто не дожив до Перемоги! Ми пам’ятаємо вас.
 Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Як свідок грізних років і переможних боїв вона живе у суворому монументі, пильно дивиться на нас у залах музеїв і зі сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської –
Силу ту не здолати в віках –
Нас даремно лякають війною,
Міць народу – в народних руках!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.

Пам 'ятаймо тих, хто загинув в роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні, воїнів та інших загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Пам 'ятаймо тих, хто загинув в роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні, воїнів та інших загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Прийшла в нашу хату тривожна година.
 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
 Все треба зробить, щоб жила Україна,
 Щоб ворог підступний її не здолав.
 В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей наш заклик, як Божий наказ!
Господи! Благослови Україну і всі родини наші
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.
Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу,
Дай нам єдність, мир і спокій.